Випадки визнання договору дарування недійсним

Верховний Суд України в постанові від 21.12.2016 року в справі № 6-2766цс16 про визнання договору дарування недійсним дійшов висновку, що угода може бути визнана судом недійсною на підставі статті 233 ЦК, якщо вона здійснена особою під впливом тяжкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах, чим скористалася інша сторона угоди.
Тяжкими обставинами можуть бути: важка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло або загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти таку угоду. Особа (фізична або юридична) повинна здійснювати таку угоду добровільно, без наявності насильства, обману або помилки. Особа, що оспорює угоду, повинна довести, що за відсутності тяжкої обставини угода не була б здійснена взагалі або здійснена не на таких умовах.
Стаття 233 ЦК не передбачає обмежень або заборон застосування її до окремих правовідносин, що виникають, зокрема, з договору дарування. За змістом цієї норми угода, здійснена особою під впливом тяжкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах, може бути визнана судом недійсною незалежно від того, хто був її ініціатором.
У справі, що переглядається, суди встановили, що позивачка, яка уклала договір дарування квартири, яка була єдиним її житлом, є людиною похилого віку, має важкі хвороби та потребує за станом здоров’я стороннього догляду; не має близьких родичів.
Оскільки оспорюваний договір дарування був укладений під впливом тяжкої обставини та на вкрай не вигідних для позивачки умовах та її волевиявлення не відповідало внутрішній волі і не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, він підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 233 ЦК.