Згода на використання персональних даних

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про захист персональних даних» № 2297-VI від 01.06.2010 зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2297), обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб’єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. При прийомі на роботу, особа подає документи, перелік яких визначений ч. 2 ст. 24 КЗпПУ, тобто паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у передбачених законодавством випадках також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), довідку про стан здоров’я та інші документи, визначені для окремих посад. Отже, при відмові працівника в наданні відомостей, передбачених трудовим законодавством, роботодавець не матиме достатніх правових підстав для укладення трудового договору. Факт надання персональних даних при працевлаштуванні є підтвердженням згоди на їх обробку в межах трудових відносин, що варто роз’яснити працівникові, а також запропонувати йому внести письмові застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних (ст. 8 цього ж Закону), в яких зазначити, що надані персональні дані дозволено обробляти виключно в межах трудових відносин. Вважаємо, що, виходячи з положення трудового законодавства, роботодавець має право обробляти персональні дані працівника, який їх надав при укладенні трудового договору, виключно в межах трудових відносин і без наявності окремої письмової згоди, звернемо увагу, що надання персональних даних працівником – це його добровільне волевиявлення.

Порядок видалення або знищення персональних даних регламентується ст. 15 Закону № 2297. Унормовано, що персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону. Персональні дані підлягають знищенню у разі:

1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб’єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;

2) припинення правовідносин між суб’єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;

3) набрання законної сили рішенням суду щодо вилучення даних про фізичну особу з бази персональних даних.

Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають знищенню у встановленому законодавством порядку.

Нагадаємо, що Переліком типових документів, що створюється під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012, передбачено, зокрема, що особові справи фахівців та особові картки працівників, які містять персональні дані, зберігаються 75 років після звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону № 2297, про зміну чи знищення персональних даних або обмеження доступу до них володілець персональних даних протягом десяти робочих днів повідомляє суб’єкта персональних даних, а також суб’єктів відносин, пов’язаних із персональними даними, яким ці дані було передано.

Крім того, суб’єкт персональних даних, згідно з п. 6 ст. 8 Закону № 2297, має право пред’являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Аліна МАТВІЙЧУК, юрист ЮФ «САБІКОМ»

Журнал «Праця і Закон» № 1 (157), січень 2013