ВЕРХОВНИЙ СУД ВИСЛОВИВСЯ СТОСОВНО ОБОВ’ЯЗКОВОЇ ЧАСТКИ У СПАДЩИНІ

Колегія суддів цивільного суду ВС у справі № 292/389/17 від 25.11.2020 визначила коло спадкоємців за законом першої черги, які враховуються для визначення розміру обов’язкової частки у спадщині. Про це повідомила прес-служба ВС.

Суть справи: батько позивачки після смерті її бабусі почав оформляти право на обов’язкову частку у спадщині як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця відповідно до ст. 1241 ЦК, однак помер, не отримавши свідоцтво.

Нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на зазначену частку, оскільки вже було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом відповідачеві — онуку спадкодавця.

Пізніше суд визнав право позивачки на спадщину за законом обов’язкової частки у спадщині, яка належала її батькові, й вона отримала 1/4 спадщини, однак вважала, що її частка має становити 1/2 спадкового майна.

Відповідач подав до суду зустрічний позов, у якому просив визнати за ним право на спадщину за заповітом 5/6 часток спадщини, а за позивачкою — на 1/6 частку.

Місцевий та апеляційний суди відмовили у первісному позові і задовольнили зустрічний.

Верховний Суд погодився з таким висновком, вказавши наступне.

Частиною 1 ст. 1241 ЦК встановлено, що, зокрема, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

При визначенні розміру обов’язкової частки у спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

До таких спадкоємців слід також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення.

У зв’язку з цим доводи касаційної скарги про те, що спадкоємцем може бути лише особа, яка є живою на час відкриття спадщини, є неправильним тлумаченням норм спадкового права.

Суди правильно вказали, що на час відкриття спадщини був живий син померлої — батько позивачки та двоє її онуків, а саме відповідач та ще один онук. Останні мали б спадкувати за правом представлення частку спадщини, котра б належала їх померлим батькам, якби вони були живими на час відкриття спадщини після смерті їх матері.

Тому розмір обов’язкової частки у спадщині становить 1/6 частини її частки, а саме 1/2 частини від тієї частки (1/3 частки), яку мав успадкувати батько позивачки за законом за відсутності заповіту, а розмір частки відповідача за заповітом становить 5/6 частки.