Рубрика: новости

Уряд вніс зміни до пункту 2 постанови № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», виклавши підпункт 8 у новій редакції.

Згідно зі змінами на території України на період дії карантину, серед іншого, забороняється приймання відвідувачів суб’єктами діяльності у сфері культури та з проведення публічних наукових, освітніх і професійних тематичних заходів з наповненістю залів понад 50 відсотків місць (розміщення здійснюється з вільним місцем поруч, спереду та позаду) у кожному окремому залі або у разі, коли організатори таких заходів не забезпечують можливість обмежити кількість відвідувачів з розрахунку одна особа на 5 кв. метрів споруди чи приміщення.

Постанова № 83 від 05 лютого 2021 року набрала чинності 06 лютого 2021 року.

Як інформують в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області,  у разі передачі права користування та розпорядження майном фізичною особою — власником майна (довірителем) на підставі нотаріально засвідченого доручення іншій особі, право власності на майно залишається незмінним, тобто не здійснюється відчуження майна, і право розпорядження власністю залишається за довірителем – власником. При цьому не виникає і обставин для оподаткування, тобто немає об’єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Однак, у разі відчуження рухомого майна повіреною особою відбувається перехід права власності, а оподаткування доходу, отриманого довірителем від такого відчуження здійснюється у порядку, визначеному ст. 173 Податкового кодексу України.

Зокрема, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року другого об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 5 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотки.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню за ставкою ПДФО 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотки.

Враховуючи те, що повірена особа не може здійснити відчуження рухомого майна без підтверджуючого документа про сплату податку на доходи фізичних осіб, вона повинна повідомити фізичну особу – довірителя про факт продажу рухомого майна, яка зобов’язана самостійно визначити і сплатити суму податку до здійснення операції з відчуження рухомого майна.

Повірений може визначити і сплатити суму податку від імені та за рахунок довірителя до здійснення операції з відчуження рухомого майна у разі, якщо таке право передбачено договором доручення.

Режим доступу: https://if.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/451001.html

Закон визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Законом дано визначення «фінансовий лізинг», згідно з яким «фінансовий лізинг — вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, і передбачає наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановленого цим Законом».

Метою цього Закону є забезпечення захисту прав та законних інтересів лізингоодержувачів, лізингодавців, створення належного конкурентного середовищ у сфері фінансового лізингу, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України.

Законом визначено об’єкти фінансового лізингу. Об’єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками та відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого законом не встановлено обмежень про передачу його в лізинг.

Законом встановлено, що не можуть бути об’єктами фінансового лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, а також об’єкти, визначені частиною другою статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Законом з метою узгодження внесено відповідні зміни до Кримінального, Господарського, Цивільного кодексів України, Кодексу України з процедури банкрутства, Закону України «Про дорожній рух» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Проект Закону зареєстровано за №1111.

Режим доступу: https://iportal.rada.gov.ua/news/Povidomlennya/202772.html

Рішенням Кабінету Міністрів затверджено постанову, якою скорочено строки дії обмежень у частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок.

Безпосередньо рішенням Уряду надається дозвіл на проведення перевірок, зокрема:

тимчасово зупинених та незавершених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті на дату запровадження мораторію;

документальних перевірок суб’єктів господарювання реального сектору економіки, які за даними аналітичної системи проводять ризикові операції та опрацьовуються у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади;

документальних перевірок щодо дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

позапланових документальних перевірок, необхідність для проведення яких виникла за результатами розгляду скарг на дії чи бездіяльність контролюючих органів щодо неправомірного нарахування грошових зобов’язань платників податків.

У свою чергу заборона на проведення документальних перевірок фізичних осіб підприємців залишається незмінною.

Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-skorotiv-stroki-diyi-obmezhen-na-provedennya-podatkovih-perevirok

Верховна Рада має намір ввести в Кримінальному Кодексі відповідальність за шахрайство з податком на додану вартість, як окремий вид кримінального злочину, розслідування якого віднесено до компетенції Бюро економічної безпеки.

03 лютого 2021 року прийнято законопроєкт № 3959-1.

Також документом в Кодексі про адміністративні порушення визначається відповідальність працівників Бюро економічної безпеки, які мають спеціальні звання, за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами, передбачається адміністративна відповідальність за незаконне використання найменування і ознак приналежності до Бюро економічної безпеки України.

Визначається окремий склад злочину про шахрайство з податком на додану вартість, який дозволить уникнути протиріччя між правоохоронними органами при визначенні складів злочинів за статтею 191 Кримінального Кодексу.

Також вносяться зміни до низки інших складів злочинів у зв’язку зі створенням Бюро економічної безпеки.

У Кримінальному процесуальному кодексі документом визначається основна і додаткова підслідність Бюро економічної безпеки України; вносяться необхідні зміни щодо виключення такого суб’єкта кримінального провадження як «орган, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства» і введення нового суб’єкта — Бюро економічної безпеки України.

Закріплюються повноваження для здійснення оперативними підрозділами Бюро економічної безпеки України негласних слідчих (розшукових) дій, а також пропонуються інші зміни для належного попереднього розслідування кримінальних злочинів.

03 лютого 2021 року, Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до Господарського кодексу України щодо усунення правових колізій у вимогах до статуту товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю» (законопроект № 3497).

Законом усунуто колізію між Законом «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» і Господарським кодексом у частині обов’язкових вимог до статутів товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) і товариства з додатковою відповідальністю (далі – ТДВ), яка полягає в тому, що в Господарському кодексі міститься вимога щодо зазначення в установчих документах вказаних товариств частки учасників товариств у його статутному капіталі, а в Законі «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» її немає.

Також документом:

— виключено з Господарського кодексу положення про необхідність визначення в статуті часток учасників ТОВ і ТДВ;

— визначено, що перелік обов’язкових вимог до статутів ТОВ і ТДВ визначається виключно Законом «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

— встановлено, що статут товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю може також містити інші відомості, що не суперечать Господарському кодексу.

02 лютого 2021 року Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об’єкта нерухомості» (законопроект № 0850).

Законом встановлено «автоматичність» переходу прав користування земельною ділянкою при переході права власності на розташовану на ній будівлю, споруду від землекористувача до нового власника майна.

Зокрема, передбачено:

1) у разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об’єктів до набувача таких об’єктів, без зміни її цільового призначення;

2) у разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, що перебував у приватній власності її попереднього власника, право власності на земельну ділянку, на якій розміщено такий об’єкт, одночасно переходить до набувача пропорційно до його частки у праві спільної власності на такий об’єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо попередньому власнику у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому розмірі.

3) у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у попереднього власника, до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об’єкта.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду, у якому просив:

— визнати неправомірними дії відповідача про відмову у призначенні пільгової пенсії;

— зобов’язати Управління ПФ призначити пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 14 лютого 2017 року.

Місцевий та апеляційний суди відмовили у задоволенні позову.

Позиція ВС

ВС зазначив, що у п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 637 (далі — Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку № 637).

Позивач на підтвердження своїх вимог надав до суду трудову книжку.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не врахували, що механізм підтвердження Комісією ПФ періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника вимагається, якщо трудова книжка є втраченою, якщо відсутні необхідні записи або неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Тому, за наявності у трудовій книжці достатніх відомостей для підтвердження трудового стажу, що необхідно було дослідити судам попередніх інстанцій у цій справі, підстави для розгляду Комісією ПФ питання наявності трудового стажу позивача могли бути відсутні.

У такому разі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пільгової пенсії.

У силу ст. 341 КАС суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Проте, без дослідження і з’ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Таким чином, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Постанова КАС ВС від 21 січня 2020 року у справі № 588/647/17.

Місцевий суд визначив місце проживання малолітньої дитини з батьком, відмовивши в аналогічному зустрічному позові матері.

Апеляційний суд скасував це рішення суду й визначив місце проживання дитини з матір’ю, а в задоволенні позову батька відмовив.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, навівши таке правове обґрунтування.

У контексті першочергового врахування найкращих інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів саме визначення місця проживання дитини з батьком відповідатиме її інтересам, суд першої інстанції зробив висновок про задоволення первісного позову про визначення місця проживання дитини з батьком.

Натомість апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову батька, фактично керувався презумпцією визначення місця проживання дитини такого віку і статі з матір’ю та поклав тягар доведення спростування цієї презумпції на позивача. Такий підхід суперечить засадами сімейного законодавства України та обов’язковим у цій справі положенням міжнародних договорів, не було враховано прецедентних рішень Європейського суду з прав людини.

Апеляційний суд помилково обмежився констатуванням того, що під час розгляду справи не встановлено обставин, за яких малолітня дитина може бути розлучена з матір’ю. Він не врахував, що у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року реалізовано принцип пріоритету інтересів дитини понад усім.

Суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував своє рішення про відхилення висновку органу опіки та піклування, відповідно до якого визначено, що найкращим інтересам дитини відповідатиме її спільне проживання з батьком, та взяв до уваги лише акт обстеження умов проживання матері. Проте він не врахував, що за зустрічним позовом матері органом опіки та піклування не складено висновку про доцільність проживання дитини разом з матір’ю, а акт обстеження умов проживання не є за своєю суттю та змістом висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з одним із батьків.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу за відсутності висновку органу опіки та піклування за місцем проживання матері, який мав бути складений задля забезпечення належного розгляду зустрічного позову, що є порушенням ст. 19 СК України.

Взявши до уваги висновок спеціаліста за результатами проведення психологічного дослідження, апеляційний суд не врахував, що він ґрунтується на поясненнях матері, а також окремих письмових документах, наданих лише однією стороною – відповідачкою; психолог не досліджувала матеріалів справи, особисто не спілкувалася з малолітньою дитиною та батьком дитини. Висновок психолога містить загальні висновки про зв’язок матері з дитиною такого віку без урахування фактичних обставин справи.

Постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17.

Режим доступу: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1060219/

Законом передбачено ліквідацію податкової міліції та створення єдиного державного органу, відповідального за боротьбу з економічними злочинами — Бюро економічної безпеки України.

Повноваження Бюро економічної безпеки:

1) здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування у межах передбаченої законом підслідності;

2) здійснює інформаційно-пошукову та аналітично-інформаційну роботу з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Бюро;

3) здійснює інформаційну взаємодію з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами судової влади, іншими державними органами, підприємствами, установами та організаціями, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями;

4) здійснює розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання за вчинення кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності;

5) збирає, обробляє та аналізує інформацію щодо кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності;

6) залучає в межах компетенції у передбачений законодавством спосіб, у тому числі на договірних засадах, кваліфікованих спеціалістів та експертів, у тому числі іноземців та ін.