25 березня 2021 року набрав чинності Закон «Про Бюро економічної безпеки України» № 1150-ІХ, який Верховна Рада ухвалила 28 січня 2021 року.
Бюро економічної безпеки – єдиний орган державної влади, відповідальний за боротьбу з економічними злочинами. Після ухвалення Закону СБУ втратить невластиві спецслужбам функції з розслідування злочинів щодо корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління та економіки.
Режим доступу: https://www.president.gov.ua/news/prezident-pidpisav-zakon-shodo-stvorennya-byuro-ekonomichnoy-67265
Рубрика: новости
19.03.2021 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 14.12.2020 № 766 «Про затвердження Змін до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків» (далі – Наказ № 766) зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.02.2021 за № 215/35837.
Цим наказом затверджено Зміни до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 року за № 1306/31174, в частині:
реєстрації дитини у Державному реєстрі фізичних осіб − платників податків під час державної реєстрації її народження;
реєстрації фізичних осіб від 14 до 18 років у Державному реєстрі фізичних осіб − платників податків під час оформлення паспорта громадянина України вперше;
реєстрації іноземців або осіб без громадянства у Державному реєстрі фізичних осіб − платників податків з метою набуття статусу електронного резидентства України та доступу до електронних послуг, що надаються в Україні;
внесення до інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб – платників податків інформації про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі на підставі даних розпорядника такого реєстру.
Також передбачено, що під час проведення реєстрації, внесення змін, отримання картки платника податків або відомостей з Державного реєстру, можна застосовувати відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки (е-паспорт), інформації, що міститься у свідоцтві про народження (е-свідоцтво про народження), інформації про зареєстроване місце проживання, що міститься в Єдиному державному демографічному реєстрі, та інформації, що міститься в довідці, яка підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Наказом № 766 визначено, що підтвердженням достовірності реєстраційного номера облікової картки платника податків є документ, що засвідчує реєстрацію особи у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру, внесені до паспорта громадянина України або свідоцтва про народження.
Особа за власним вибором пред’являє один із зазначених документів для надання даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Режим доступу: https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki—novini-/458778.html
04.03.2021 набрала чинності постанова Кабінету міністрів України від 24 лютого 2021 № 152, якою внесено зміни до Правил дорожнього руху, зокрема:
-доповнено визначення «дитячої утримуючої системи» (замість спеціальних засобів),
-виключено вік дитини, залишили лише зріст (145 см);
-виключено вимогу щодо користування дитячими утримуючими системами на транспортних засобах, що здійснюють регулярні, регулярні спеціальні та нерегулярні пасажирські автобусні перевезення, та спеціалізованих транспортних засобів (медичної допомоги, Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, Держприкордонслужби, СБУ, ДСО);
-доповнено пункт щодо правил використання дитячих утримуючих систем в транспортних засобах.
Режим доступу: http://patrol.police.gov.ua/2021/03/05/nabraly-chynnosti-zminy-do-pdr-shho-stosuyutsya-perevezennya-ditej/
Президент підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» № 1217-IX, який Верховна Рада ухвалила 05 лютого 2021 року.
Документ запроваджує облік трудової діяльності працівників в електронній формі, використання цих відомостей для підтвердження наявного стажу роботи для укладення трудового договору, призначення пенсій тощо.
Також на законодавчому рівні врегульовується питання щодо автоматичного призначення пенсії за віком через особистий електронний кабінет особи на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Законом передбачений п’ятирічний перехідний період, протягом якого до Державного реєстру мають бути внесені відомості з паперових трудових книжок. Впродовж цього часу застосовуватиметься як паперова трудова книжка, так і електронна форма вже наявних або внесених відомостей з вказаного реєстру.
Режим доступу: https://www.president.gov.ua/news/prezident-pidpisav-zakon-yakim-zaprovadzhuyetsya-elektronnij-66965
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Олександр Марчук взяв участь як спікер у правовому практикумі та ознайомив учасників заходу з актуальною судовою практикою ВС у справах про ДТП.
Спікер зауважив, що специфіка кримінальних проваджень у зв’язку з порушенням Правил дорожнього руху (ПДР) пов’язана з диспозицією ст. 286 КК України, яка сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об’єктивної сторони складу злочину потрібно аналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів для з’ясування конкретних порушень. При цьому слід враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином з матеріальним складом і що обов’язковою його ознакою об’єктивної сторони, яка характеризує вчинення діяння, дії чи бездіяльності, є не будь-які порушення, допущені учасником ДТП, а лише ті з них, що породжують суспільно-небезпечні наслідки, про які йдеться у частинах 1–3 ст. 286 КК України. Тобто тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків, а отже перебувають з ними у причинному зв’язку.
Аналізуючи судову практику ККС ВС, суддя навів правовий висновок, яким встановлено, що для кваліфікації дій особи за нормою ст. 286 КК України судам слід виходити не лише з висновків експертів, які визначають наявність причинного зв’язку між порушенням водієм ПДР та наслідками, що настали, а й з сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування з огляду на особливості складу злочину, передбаченого зазначеною статтею. Зокрема, оцінюванню підлягає наявність у водія технічної спроможності уникнути наслідків злочину та, відповідно, джерела створення аварійної ситуації.
Порушення Правил дорожнього руху пішоходом не виключає кримінальної відповідальність водія транспортного засобу, який порушив ці Правила, маючи технічну можливість уникнути ДТП, та спричинив пішоходу тяжкі тілесні ушкодження. Суспільно-небезпечний наслідок у вигляді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, який був породжений конкретними діями потерпілого щодо порушення ПДР, містить обов’язкові ознаки об’єктивної сторони складу злочину в діях водія, отже, спричиняє кримінальну відповідальність згідно з ч. 2 ст. 286 КК України.
Правила дорожнього руху і Закон України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Тому порушення водієм ПДР під час маневру на закритій території складського приміщення без попередньої перевірки ним безпеки руху і відсутності перешкод на шляху, а також безпеки інших учасників руху, внаслідок чого заподіяно тяжких тілесних ушкоджень особі, що перебувала на території складу, є підставою для притягнення водія до кримінальної відповідальності.
Окремо доповідач звернув увагу учасників правового практикуму на експертні дослідження у кримінальних провадженнях щодо ДТП та їх роль у рішенні суду.
«Мова йде про те, що це важливі докази, на яких в подальшому можуть ґрунтуватися висновки суду. І, відповідно, приймаючи один висновок експерта й відхиляючи інший, суд зобов’язаний навести переконливі аргументи, спираючись на ті факти, які були встановлені на підставі всебічного дослідження доказів, наданих сторонами», – зауважив суддя ККС ВС.
Розкриваючи питання про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, спричиненим унаслідок порушення ПДР, спікер навів правовий висновок Великої Палати ВС. У ньому, зокрема, йдеться про те, що положення ч. 1 ст. 128 КПК України щодо можливості пред’явлення цивільного позову в кримінальному провадженні до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, треба розуміти як можливість пред’явлення зазначеного позову до будь-якої особи (фізичної чи юридичної), яка за законом виконує обов’язок з відшкодування завданої шкоди.
При цьому обов’язок з відшкодування шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виникає лише в тому випадку, коли у страховика немає підстав для здійснення страхового відшкодування або коли розмір страхової завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Режим доступу: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1079306/
19 лютого 2021 року суддя-спікер судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Юрій Чумак провів правовий практикум на тему «Судовий захист права власності: практика Верховного Суду».
Суддя КГС ВС детально зупинився на актуальних правових висновках Верховного Суду у спорах щодо права власності на нерухоме майно та зосередив увагу учасників заходу, зокрема, на питаннях щодо визначення юрисдикції таких спорів; правових відносинах у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; особливостях диференціації негаторного та віндикаційного позовів щодо права власності тощо.
Про виключну підсудність, передбачену ч. 3 ст. 30 ГПК України, щодо територіальної юрисдикції господарських спорів, які стосуються як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов’язків, що пов’язані з нерухомим майном, йдеться у постанові ВП ВС від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Правові відносини у сфері державної реєстрації речового права, що виникають між суб’єктом звернення за такою послугою та суб’єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії, окреслено у постановах ВП ВС від 28 серпня 2019 року у справі № 752/8287/18 та від 21 серпня 2019 року у справі № 520/2834/17.
На тому, що державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно, ґрунтуються постанови ОП КГС ВС від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 та КГС ВС від 27 червня 2018 року у справі № 921/403/17-г/6.
Про те, що ухвалення судових рішень, пов’язаних із питаннями державної реєстрації, обов’язково має супроводжуватись одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням прав на нерухоме майно, наголошується в постанові КГС ВС від 26 червня 2020 року у справі № 922/2589/19.
При цьому, як зазначено у постанові КГС ВС від 22 травня 2018 року у справі № 923/1283/16, судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право, набуте раніше на законних підставах. Так само, як і видача свідоцтва про право власності лише фіксує факт наявності відповідного права, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється (постанова КГС ВС від 27 червня 2018 року у справі № 925/797/17).
Також доповідач навів висновки ВС щодо визнання судом майнового права на об’єкти незавершеного будівництва. Про це, зокрема, йде мова у постановах ВП ВС від 11 вересня 2019 року у справі № 761/4771/15-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 761/8259/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 761/10028/15-ц та інших. А про витребування майна з чужого незаконного володіння як форму захисту права власності йдеться у постанові КГС ВС від 30 серпня 2019 року у справі № 914/970/18. А в постанові ВП ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 наголошується ще й на тому, що рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в реєстрі за відповідачем.
Режим доступу: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1076580/
Позивачку звільнили з займаної посади у зв’язку із закінченням строку трудового договору, незважаючи на її вагітність. Згідно із ч. 3 ст. 184 КЗпП України та нормами СК України після звільнення жінки у роботодавця виник обов’язок працевлаштувати її як вагітну. Позивачка просила суд зобов’язати роботодавця виконати зобов’язання щодо працевлаштування її на підприємстві чи в іншій установі, а також стягнути з роботодавця на свою користь середньомісячний заробіток.
Місцевий суд, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що після звільнення позивачки за закінченням строкового трудового договору у відповідача дійсно виник обов’язок працевлаштувати її як вагітну відповідно до вимог ч. 3 ст. 184 КЗпП України, проте вона без поважних причин пропустила визначений ст. 233 КЗпП України місячний строк для звернення до суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення й передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, навівши обґрунтування:
Ч. 3 ст. 184 КЗпП України заборонено звільнення вагітної жінки та передбачено обов’язкове її працевлаштування у випадках звільнення після закінчення строкового трудового договору. Невиконання цього обов’язку є підставою для покладення на роботодавця відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП України обов’язку надати працівнику на цьому або іншому підприємстві роботу, яку він може виконувати, а не поновити його на попередній роботі.
Оскільки згідно зі ст. 235 зазначеного Кодексу підставою для поновлення працівника на роботі є звільнення його без законних підстав, то в разі невиконання власником підприємства або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов’язку працевлаштувати звільненого працівника, зокрема вагітної жінки, за п. 2 ст. 36 КЗпП України за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов’язання щодо працевлаштування.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 233 КЗпП України, важливо розрізняти початок перебігу строку для звернення до суду залежно від змісту позовних вимог, а саме: вимог у справах про звільнення та інших вимог працівника.
Спір про звільнення – це спір за позовом про поновлення на роботі.
Натомість предметом позову у справі, що переглядається, є вимога не про поновлення на роботі, а про зобов’язання з працевлаштування.
При зверненні до суду з позовом про зобов’язання з працевлаштування діє тримісячний строк з дня, коли працівниця дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, звільнивши позивачку 10 травня 2018 року, роботодавець повинен був її працевлаштувати та виплатити їй середню заробітну плату упродовж трьох місяців, тобто до 11 серпня 2018 року. Оскільки цей обов’язок, визначений ч. 3 ст. 184 КЗпП України, роботодавець не виконав, то надалі позивачка упродовж трьох місяців, тобто до 11 листопада 2018 року, мала право відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України звернутися до суду з позовом про зобов’язання з працевлаштування, а позов було пред’явлено у вересні 2018 року.
Постанова Верховного Суду у справі № 682/2782/18 (провадження № 61-17946св19)
Режим доступу: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1073920/
Мінфін наказом від 31.12.2020 № 846 затвердив нову редакцію Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.
Порядок та форми ППР приведено у відповідність до вимог ПКУ в частині доповнення підстав, у разі встановлення яких за результатами перевірки контролюючим органом надсилається податкове повідомлення-рішення, зокрема, ППР складається у випадку, якщо дані перевірок свідчать про наявність помилок при визначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутність реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених ПКУ.
Оновленим Порядком визначено перелік інформації, яку повинні містити податкові повідомлення-рішення та розширено інформацію, яка повинна міститись у ППР, прийнятих за результатами документальної перевірки, розпочатої після 1 січня 2021 року:
1) обґрунтовану підставу для визначення грошового або податкового зобов’язання, та/або зменшення суми бюджетного відшкодування, зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування та/або заниження чи завищення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з ПДВ у вигляді фактичної підстави, а саме викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень;
2) посилання на акт документальної перевірки;
3) детальний розрахунок штрафних санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С»), у тому числі штрафних санкцій та/або пені за порушення іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а також посилання на норми Кодексу та/або іншого законодавства, відповідно до якого було зроблено такий розрахунок;
4) інформацію щодо наявності обставин, які відповідно до Кодексу пом’якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності.
Податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами документальних перевірок, які були розпочаті до 1 січня 2021 року, оформлюються за правилами Кодексу та цього Порядку, що діяли до 1 січня 2021 року.
Станом на 03.03.2021 наказ не набрав чинності.
26 лютого 2021 року набрав чинності наказ Мінфіну від 31.12.2020 № 847 в якому прописано порядок заповнення реквізиту «Призначення платежу» розрахункових документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, платежів на бюджетні рахунки та/або ЄСВ на небюджетні рахунки, а також на єдиний рахунок. Оновлені норми діючого Порядку № 666.
Зокрема, уточнено, що при заповненні полів не допускаються пропуски (пробіли) між цифрами та службовими знаками, між словами та службовими знаками.
В п. 3 оновленого Порядку № 666 наводитимуться приклади заповнення поля «Призначення платежу» в розрахунковому документі під час сплати податків, зборів, платежів до бюджету.
З’явився приклад заповнення реквізиту «Призначення платежу» у разі сплати коштів у рахунок податкового боргу підприємством.
Передбачено, що сплата податку, збору, платежу, ЄСВ здійснюється платником податку/ЄСВ безпосередньо, а у випадках, передбачених законодавством, — податковим агентом або представником платника.
Окремим розділом в Порядку № 666 зазначено порядок заповнення реквізиту «Призначення платежу» розрахункових документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, платежів, ЄСВ з використанням єдиного рахунку. Реквізит міститиме 14 полів.
Сплату за кожним видом платежу можна оформлювати як окремим документом на переказ, так і одним документом на переказ декілька одержувачам коштів.
У разі визначення декількох одержувачів коштів, суми, зазначені в полі № 1 «Призначення платежу», мають відповідати загальній сумі переказу за розрахунковим документом, а інформація про податковий номер або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина в полі № 2 «Призначення платежу» повторюється за кожним таким одержувачем.
Режим доступу: https://zp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/453948.html
24 лютого 2021 року Уряд ухвалив постанову КМУ «Про внесення змін до Правил дорожнього руху».
Зміни до ПДР:
визначають особливі вимоги до установлення дитячих утримуючих систем в транспортних засобах (наприклад, щоб автомобільне крісло відповідало зросту дитини);
визначають перелік транспортних засобів, щодо яких допустимі виключення норми використання дитячих утримуючих систем (автобуси, карети швидкої допомоги, інший спеціалізований транспорт);
замінюють термін «спеціальні засоби», який застосовується у чинних ПДР на термін «дитяча утримуюча система».
Дитяча утримуюча система – обладнання, що здатне утримувати дитину в сидячому або нахиленому положенні, яка у разі зіткнення або різкого гальмування транспортного засобу зменшує небезпеку травмування дитини, що в ньому знаходиться, шляхом обмеження рухливості її тіла.
Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-shvaliv-zmini-do-pdr-yaki-pidvishchuyut-bezpeku-peresuvannya-ditej-v-avtokrislah-vladislav-kriklij
