Месяц: Февраль 2021

Батьки зобов’язані утримувати своїх дітей з моменту народження до досягнення ними повноліття, або до досягнення 23 років, якщо дитина продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги.

Часто виникають ситуації, коли один із батьків, на утриманні у якого перебуває дитина, досить довго не звертається до суду про стягнення з іншого аліментів.

В такому разі виникає цілком логічне питання «Чи можна стягнути аліменти за попередній період?».

Сімейний кодекс України передбачає можливість призначення аліментів за минулий час.

Однак така можливість є виключенням із загального правила і доступна якщо:

— раніше аліменти не стягувалися;

— позивач доведе, що він вживав заходи щодо одержання аліментів з відповідача, а відповідач ухилявся від надання утримання дитині.

У такому випадку суд може призначити аліменти за попередній період,  але не більше як за 10 років.

Звертаємо Вашу увагу на те, що процес доказування в таких справах є досить складним. Адже якщо особа не зверталась про призначення аліментів, то вважається, що інший з батьків належним чином виконував свої обов’язки по утриманню.

Що може слугувати як доказ того, що заявник намагався стягнути аліменти самостійно

Доказами вживання заходів щодо отримання аліментів є:

— письмові звернення позивача до відповідача;

— свідки, які підтвердять, що особа зверталася по допомогу на утримання дітей;

— спроби встановити місце проживання, місце роботи, справжній розмір заробітку відповідача;

— приховування відповідачем місця роботи, проживання, розміру заробітку, його тимчасовий виїзд за кордон;

— інші докази.

Після того, як суд ухвалить позитивне рішення щодо стягнення аліментів за минулий час, видається виконавчий лист, який має бути пред’явлений до виконання.

Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим листом, пред’явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв’язку з розшуком платника аліментів або у зв’язку з його перебуванням за кордоном, вони сплачуються за весь минулий час.

Слід розрізняти стягнення аліментів за минулий час від стягнення заборгованості по аліментах.

Заборгованість утворюється у випадках, коли сторони домовились про сплату аліментів, внаслідок чого аліменти повинні були відраховуватись, але не відраховувались за заявою або за рішенням суду, тобто фактично сплата аліментів за цими документами не провадилась.

Стягнення аліментів за минулий час має місце тоді, коли особа мала право на аліменти, але договір про сплату аліментів сторонами не укладався, і особа, яка має право на них, не зверталась до суду з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

Режим доступу: https://kyivobljust.gov.ua/news/info/styagnennya-alimentiv-za-poperedniy-period

09 лютого 2021 набула чинності постанова Кабміну від 03.02.2021 № 89, якою скорочено строк дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок.

Постановою дозволили проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;

документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу (отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу та якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення), суб’єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків);

документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу

— неповне з’ясування під час перевірки питань, які повинні бути з’ясовані під час перевірки для винесення об’єктивного висновку ;

— у разі отримання документально підтвердженої інформації та даних, що свідчать про невідповідність умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки»;

— неподання платником податків або подання з порушенням звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту;

— отримано звіт про контрольовані операції, надісланий платником податків відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу. У такому разі перевірка проводиться виключно з питань контролю трансфертного ціноутворення.

Уряд вніс зміни до пункту 2 постанови № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», виклавши підпункт 8 у новій редакції.

Згідно зі змінами на території України на період дії карантину, серед іншого, забороняється приймання відвідувачів суб’єктами діяльності у сфері культури та з проведення публічних наукових, освітніх і професійних тематичних заходів з наповненістю залів понад 50 відсотків місць (розміщення здійснюється з вільним місцем поруч, спереду та позаду) у кожному окремому залі або у разі, коли організатори таких заходів не забезпечують можливість обмежити кількість відвідувачів з розрахунку одна особа на 5 кв. метрів споруди чи приміщення.

Постанова № 83 від 05 лютого 2021 року набрала чинності 06 лютого 2021 року.

Як інформують в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області,  у разі передачі права користування та розпорядження майном фізичною особою — власником майна (довірителем) на підставі нотаріально засвідченого доручення іншій особі, право власності на майно залишається незмінним, тобто не здійснюється відчуження майна, і право розпорядження власністю залишається за довірителем – власником. При цьому не виникає і обставин для оподаткування, тобто немає об’єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Однак, у разі відчуження рухомого майна повіреною особою відбувається перехід права власності, а оподаткування доходу, отриманого довірителем від такого відчуження здійснюється у порядку, визначеному ст. 173 Податкового кодексу України.

Зокрема, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року другого об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 5 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотки.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню за ставкою ПДФО 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотки.

Враховуючи те, що повірена особа не може здійснити відчуження рухомого майна без підтверджуючого документа про сплату податку на доходи фізичних осіб, вона повинна повідомити фізичну особу – довірителя про факт продажу рухомого майна, яка зобов’язана самостійно визначити і сплатити суму податку до здійснення операції з відчуження рухомого майна.

Повірений може визначити і сплатити суму податку від імені та за рахунок довірителя до здійснення операції з відчуження рухомого майна у разі, якщо таке право передбачено договором доручення.

Режим доступу: https://if.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/451001.html

Закон визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Законом дано визначення «фінансовий лізинг», згідно з яким «фінансовий лізинг — вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, і передбачає наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановленого цим Законом».

Метою цього Закону є забезпечення захисту прав та законних інтересів лізингоодержувачів, лізингодавців, створення належного конкурентного середовищ у сфері фінансового лізингу, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України.

Законом визначено об’єкти фінансового лізингу. Об’єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками та відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого законом не встановлено обмежень про передачу його в лізинг.

Законом встановлено, що не можуть бути об’єктами фінансового лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, а також об’єкти, визначені частиною другою статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Законом з метою узгодження внесено відповідні зміни до Кримінального, Господарського, Цивільного кодексів України, Кодексу України з процедури банкрутства, Закону України «Про дорожній рух» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Проект Закону зареєстровано за №1111.

Режим доступу: https://iportal.rada.gov.ua/news/Povidomlennya/202772.html

Рішенням Кабінету Міністрів затверджено постанову, якою скорочено строки дії обмежень у частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок.

Безпосередньо рішенням Уряду надається дозвіл на проведення перевірок, зокрема:

тимчасово зупинених та незавершених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті на дату запровадження мораторію;

документальних перевірок суб’єктів господарювання реального сектору економіки, які за даними аналітичної системи проводять ризикові операції та опрацьовуються у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади;

документальних перевірок щодо дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

позапланових документальних перевірок, необхідність для проведення яких виникла за результатами розгляду скарг на дії чи бездіяльність контролюючих органів щодо неправомірного нарахування грошових зобов’язань платників податків.

У свою чергу заборона на проведення документальних перевірок фізичних осіб підприємців залишається незмінною.

Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-skorotiv-stroki-diyi-obmezhen-na-provedennya-podatkovih-perevirok

Верховна Рада має намір ввести в Кримінальному Кодексі відповідальність за шахрайство з податком на додану вартість, як окремий вид кримінального злочину, розслідування якого віднесено до компетенції Бюро економічної безпеки.

03 лютого 2021 року прийнято законопроєкт № 3959-1.

Також документом в Кодексі про адміністративні порушення визначається відповідальність працівників Бюро економічної безпеки, які мають спеціальні звання, за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами, передбачається адміністративна відповідальність за незаконне використання найменування і ознак приналежності до Бюро економічної безпеки України.

Визначається окремий склад злочину про шахрайство з податком на додану вартість, який дозволить уникнути протиріччя між правоохоронними органами при визначенні складів злочинів за статтею 191 Кримінального Кодексу.

Також вносяться зміни до низки інших складів злочинів у зв’язку зі створенням Бюро економічної безпеки.

У Кримінальному процесуальному кодексі документом визначається основна і додаткова підслідність Бюро економічної безпеки України; вносяться необхідні зміни щодо виключення такого суб’єкта кримінального провадження як «орган, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства» і введення нового суб’єкта — Бюро економічної безпеки України.

Закріплюються повноваження для здійснення оперативними підрозділами Бюро економічної безпеки України негласних слідчих (розшукових) дій, а також пропонуються інші зміни для належного попереднього розслідування кримінальних злочинів.

03 лютого 2021 року, Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до Господарського кодексу України щодо усунення правових колізій у вимогах до статуту товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю» (законопроект № 3497).

Законом усунуто колізію між Законом «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» і Господарським кодексом у частині обов’язкових вимог до статутів товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) і товариства з додатковою відповідальністю (далі – ТДВ), яка полягає в тому, що в Господарському кодексі міститься вимога щодо зазначення в установчих документах вказаних товариств частки учасників товариств у його статутному капіталі, а в Законі «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» її немає.

Також документом:

— виключено з Господарського кодексу положення про необхідність визначення в статуті часток учасників ТОВ і ТДВ;

— визначено, що перелік обов’язкових вимог до статутів ТОВ і ТДВ визначається виключно Законом «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

— встановлено, що статут товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю може також містити інші відомості, що не суперечать Господарському кодексу.

02 лютого 2021 року Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об’єкта нерухомості» (законопроект № 0850).

Законом встановлено «автоматичність» переходу прав користування земельною ділянкою при переході права власності на розташовану на ній будівлю, споруду від землекористувача до нового власника майна.

Зокрема, передбачено:

1) у разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об’єктів до набувача таких об’єктів, без зміни її цільового призначення;

2) у разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, що перебував у приватній власності її попереднього власника, право власності на земельну ділянку, на якій розміщено такий об’єкт, одночасно переходить до набувача пропорційно до його частки у праві спільної власності на такий об’єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо попередньому власнику у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому розмірі.

3) у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у попереднього власника, до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об’єкта.