З 1 січня 2015 р. у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін та
визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №
76-VIII, право дострокового виходу на пенсію особам, трудовий договір з якими розірвано за
півтора року до досягнення пенсійного віку, з ініціативи власника або уповноваженого ним
органу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією,
перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату
працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров’я
не надається .
Крім того, не надається право дострокового виходу на пенсію за два роки до встановленого законом
пенсійного віку працівникам Чорнобильської АЕС, які вивільняються з роботи у зв’язку з достроковим
зняттям її з експлуатації.
Крім того, не надається право дострокового виходу на пенсію за два роки до встановленого законом
пенсійного віку працівникам Чорнобильської АЕС, які вивільняються з роботи у зв’язку з достроковим
зняттям її з експлуатації.
Зокрема, Законом No 76 змінено умови пенсійного забезпечення окремих категорій осіб. Так розмір
пенсії за віком та вислугу років, які призначаються з 1 січня 2015 року державним службовцям,
працівникам прокуратури та народним депутатам України за нормами спеціальних законів встановлюються
в розмірі 60 % їхньої заробітної плати.
Розмір пенсії за віком наукових працівників, яка призначається відповідно до ЗУ «Про наукову і
науково-технічну діяльність», зменшено з 80 до 60 % від сум заробітної плати наукового працівни-
ка.
Пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також
внаслідок каліцтва чи захворювання у зв’язку з Чорнобильською катастрофою науковим праців-
никам, визнаним інвалідами I групи, призначатиметься у розмірі 60 % від заробітної плати
наукового працівника, а пенсія в разі втрати годувальника сім’ї померлого наукового працівника
на трьох і більше непрацездатних членів сім’ї призначатиметься у розмірі 60 % пенсії наукового
працівника.
Месяц: Май 2018
Верховною Радою України зареєстровано Проект Закону № 1692 «Про Національну поліцію».
Згідно із ч.1 ст. 4 поліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України і складається з підрозділів:
кримінальної поліції;
поліції громадської безпеки;
транспортної поліції;
дорожньої поліції;
поліції охорони;
судової поліції.
Зокрема, Законопроектом встановлено:
— фаховий начальник національної поліції призначається Кабінетом міністрів за контрактом на 5 років;
— призначення на посади в поліції відбувається через конкурс, який проводять поліцейські комісії з використанням поліграфа (ст.32 Законопроекту);
— призначення керівників поліції відбувається на контрактній основі на 5 років (ст.35 Законопроекту);
— встановлено обов’язковість узгодження місцевими радами призначення керівників поліції громадської безпеки та дорожньої поліції, право їх зняття 2/3 голосів;
— встановлено порядок реагування на заяви про порушення працівниками поліції шляхом дисциплінарного розслідування поліцейською комісією з використанням поліграфа.
Новим є також те, що поліцейський, на відміну від міліціонера, законодавчо зобов’язаний не тільки захищати життя, здоров’я, права і свободи громадян, а й надавати невідкладну медичну допомогу громадянам, які постраждали від кримінальних або адміністративних правопорушень (ст.15 Законопроекту). Згідно зі ст. 25 Законопроекту поліцейський може застосовувати спецзасоби (наручники гумові палиці, газ, світлошумові гранати, водомети і т.д.) проти будь-якого громадянина. Чинним законом «Про міліцію» прямо забороняється застосовувати їх проти вагітних, старих, дітей та інвалідів, крім випадків групового нападу на співробітників міліції або на інших громадян.
15 січня 2015 р. Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких Законів
України щодо удосконалення порядку проходження військової служби і питань соціального захисту
громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» (законопроект No 1525)
Законом передбачено:
1. Поширення соціального захисту на військовослужбовців, прийнятих на військову службу за
контрактом на термін до закінчення особливого періоду або оголошення демобілізації, передбачений
законодавством для військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, надання
військовослужбовцям строкової військової служби права на відпустку тривалістю 10 календарних днів;
2. Зменшення кількості підстав для отримання громадянами України відстрочки від проходження
строкової служби, що сприятиме комплектування Збройних Сил України та інших військових фор-
мувань, зокрема, згідно частини 13 ст. 17 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу»,
відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності
надається таким громадянам призовного віку:
• педагогічним працівникам з повною вищою освітою, основним місцем роботи яких є загальноосвітні
навчальні заклади, за умови повного навантаження на займаній посаді, – на весь період їх роботи
за спеціальністю у сільській місцевості;
• медичним працівникам за умови повного навантаження на займаній посаді – на весь період їх
роботи за фахом у сільській місцевості;
• священнослужителям, які закінчили вищі або середні духовні навчальні заклади і займають
посаду в релігійних організаціях, що діють за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому
порядку, – на час виконання обов’язків священнослужителя;
• сільським, селищним та міським головам – на строк виконання ними цих повноважень;
• резервістам – на весь період служби у військовому резерві;
• особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України – на весь період їх
служби (ч. 13 ст. 17).
3. Збільшення строків строкової військової служби незалежно від виду Збройних Сил України до
18 місяців, для осіб з вищою освітою – 12 місяців;
4. Збільшення призовного віку до 27 років;
5. Введення кримінальної відповідальності громадян за ухилення від призову на військову
службу за призовом осіб офіцерського складу.
15 січня 2015 року Верховною радою України прийнято Закон «Про внесення змін щодо удосконалення порядку проходження військової служби і питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду»
Законом передбачено:
1. Поширення соціального захисту на військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на термін до закінчення особливого періоду або оголошення демобілізації, передбачений законодавством для військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, надання військовослужбовцям строкової військової служби права на відпустку тривалістю 10 календарних днів;
2. Зменшення кількості підстав для отримання громадянами України відстрочки від проходження строкової служби, що сприятиме комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань , зокрема, згідно частини 13 ст. 17 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу», відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності надається таким громадянам призовного віку:
• педагогічним працівникам з повною вищою освітою, основним місцем роботи яких є загальноосвітні навчальні заклади, за умови повного навантаження на займаній посаді, – на весь період їх роботи за спеціальністю у сільській місцевості;
• медичним працівникам за умови повного навантаження на займаній посаді – на весь період їх роботи за фахом у сільській місцевості;
• священнослужителям, які закінчили вищі або середні духовні навчальні заклади і займають посаду в релігійних організаціях, що діють за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку, – на час виконання обов’язків священнослужителя;
• сільським, селищним та міським головам — на строк виконання ними цих повноважень;
• резервістам – на весь період служби у військовому резерві;
• особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України – на весь період їх служби.(ч.13 ст. 17) .
3. Збільшення строків строкової військової служби незалежно від виду Збройних Сил України до 18 місяців, для осіб з вищою освітою — 12 місяців;
4. Збільшення призовного віку до 27 років ;
5. Введення кримінальної відповідальності громадян за ухилення від призову на військову службу та призовом осіб офіцерського складу.
Роз’ясненням нагадується, що з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)» (далі — Закон № 71), яким спрощено процедури реєстрації платників податків
Нагадується, що з 1 січня 2015 року збільшено з 300 000 гривень до 1 000 000 гривень обсяги оподатковуваних операцій, при перевищенні яких особа зобов’язана зареєструватись як платник ПДВ.
Відповідно, анулювання реєстрації платника ПДВ відбувається у разі, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг за останні 12 календарних місяців була меншою від суми у 1 000 000 гривень.
ДФС нагадує, що Законом внесено доповнення до положень щодо підстави для відмови у реєстрації платником ПДВ та встановлено, що контролюючий орган відмовляє у реєстрації платником ПДВ у разі, якщо особою при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пп. 183.1, 183.3 — 183.7 ст. 183 Кодексу (зміни до п. 183.8 ст. 183 Кодексу).
До того ж, у роз’ясненні повідомляється, що Законом запроваджено нові правила спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, груп і ставок єдиного податку, що передбачають або не передбачають сплату податку на додану вартість (зміни до п. 291.4 ст. 291, п.п. 293.3 та 293.8 ст. 293, пп. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 Кодексу).
Так, замість шести груп платників єдиного податку запроваджено чотири групи.
Реєстрація таких осіб платниками ПДВ здійснюється не раніше дати зміни системи оподаткування з урахуванням положень ст.. 293 Кодексу, відповідно до яких ставкою єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість, є ставка єдиного податку, визначена для третьої групи (для юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців) у розмірі 2 відсотки; ставкою єдиного податку, що не передбачає сплати податку на додану вартість, є ставка єдиного податку, визначена для третьої групи (для юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців) у розмірі 4 відсотки.
Платник єдиного податку четвертої групи реєструється платником ПДВ (у тому числі як суб’єкт спеціального режиму оподаткування) за загальними правилами, встановленими Кодексом, незалежно від дати переходу на сплату єдиного податку, встановленого для четвертої групи. Реєстраційна заява подається у строки, встановлені для обов’язкової або добровільної реєстрації.
Понад це Роз’ясненням вказано, що Законом внесено зміни до абзацу другого підпункту 298.1.2 пункту 298.1 Кодексу, згідно з якими зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.
16 січня 2015 року Державною Фіскальною Службою опубліковано питання-відповіді щодо порядку обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році далі – Роз’яснення
Роз’ясненням нагадується що обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. За наявності у власності платника податку більше одного об’єкта житлової нерухомості одного або різних типів, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів зменшеної відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об’єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку.
ДФС вказує, що за наявності у власності платника податку більше одного об’єкта житлової нерухомості одного або різних типів, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів зменшеної відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об’єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку.
Визначення платників податку в разі перебування об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб здійснюється відповідно до пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Кодексу у такому порядку:
— якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
— якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб — власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
— якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу визначено, що об’єктом оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
П. 266.4 ст. 266 Кодексу визначено, що база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи — платника податку, зменшується:
— для квартири/квартир незалежно від їх кількості — на 60 кв. метрів;
— для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 120 кв. метрів;
— для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), — на 180 кв. метрів.
Одночасно, існуючі норми доповнено тим, що сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування.
ДФС звертає увагу, що пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на: об’єкт/об’єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування; об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об’єктом оподаткування.
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (пп.266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).
Роз’ясненням повідомляється, що у 2015 році фізичним особам платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податок буде нараховуватися у період з 01 січня по 31 березня 2014 року з житлової площі, а з 01 квітня по 31 грудня 2014 року з загальної площі об’єктів житлової нерухомості.
Набрав чинності Закон України від 25.12.14 року № 63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» (далі — Закон)
Цим законом встановлено механізм податкового компромісу з державою, який дозволяє платникам уникнути фінансової, адміністративної та кримінальної відповідальності за заниження податкових зобов’язань з податків на прибуток та додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року.
Відповідно до закону, загальна тривалість процедури досягнення податкового компромісу – до 70 календарних днів з наступного дня після подання уточнюючого розрахунку. При цьому, загальний термін, протягом якого платник може прийняти рішення про застосування процедури податкового компромісу (подання уточнюючого розрахунку або заяви), складає 90 календарних днів з дня набрання чинності цим законом.
Протягом зазначеного періоду платники можуть подати до органів Державної фіскальної служби України уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року, в яких визначити суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з ПДВ та/або заяву відповідно до Закону.
При застосуванні процедури податкового компромісу платник має сплатити 5% від суми задекларованих або визначених у податковому повідомленні-рішенні податкових зобов’язань. При цьому інші 95% такої суми вважаються погашеними, а штрафні санкції та пеня не нараховуватимуться.
Згідно з п.3 Закону Подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу.
Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, контролюючий орган приймає рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомляє платника податків відповідно до ст. 42 цього Кодексу.
П. 5 Закону встановлено, що платник податків сплачує податкові зобов’язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки — день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов’язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.
У разі якщо платник податків розпочинає процедуру адміністративного та/або судового оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами документальної позапланової перевірки згідно із цим підрозділом, податковий компроміс не застосовується (п. 6 Закону).
Також законом встановлено, що діяння, вчинене платником податків або його посадовими (службовими) особами, що призвело до заниження його податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, якщо такі податкові зобов’язання уточнені за процедурами застосування податкового компромісу та сплачені до бюджетів, не вважається умисним ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), тобто злочином, передбаченим ст. 212 ККУ (п.11 Закону).
У листі від 28.01.2015 р. N 2463/7/99-99-22-02-04-17 Державна фіскальна служба України у зв’язку з набранням з 01.01.2015 чинності Закону України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі — Закон N 71) доручила довести до відома підпорядкованих органів державної фіскальної служби та врахувати при проведенні контрольно-перевірочних заходів щодо суб’єктів господарювання — юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та представництв нерезидентів наступне .
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону N 71 встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб — підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Зазначене обмеження не поширюється:
з 1 січня 2015 року на перевірки суб’єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари;
з 1 січня 2015 року на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи — підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі — Кодекс), з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Враховуючи викладене, зазначаємо, що при аналізі питання щодо наявності наведених у пункті 3 Прикінцевих положень Закону N 71 обмежень та визначення обсягу доходу за попередній календарний рік для суб’єктів господарювання — юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та представництв нерезидентів доцільно використовувати дані декларації з податку на прибуток за 2014 рік. До настання граничного терміну подання платниками податків декларацій з податку на прибуток за 2014 рік можливим є використання даних декларації з податку на прибуток за відповідні звітні періоди 2014 року (у разі їх подання платником податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу) або за попередній календарний рік, за який подано податкову декларацію, в якій платником податків визначено обсяг доходу (за 2013 рік). При цьому у разі неподання платником податків станом на дату початку перевірки (після спливу визначеного Кодексом граничного терміну для її подання та якщо її подання передбачено Кодексом) декларації з податку на прибуток за 2014 рік можливо вважати, що платник не повідомив про наявність наведених вище обмежень щодо вжиття стосовно нього контрольно-перевірочних заходів.
Для визначення обсягу доходу суб’єктів господарювання — юридичних осіб, які у 2014 році були платниками фіксованого сільськогосподарського податку (з 01.01.2015 платники єдиного податку IV групи), можливим є застосування даних розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, що подається до контролюючого органу разом з відповідною податковою декларацією до 20 лютого поточного року.
Крім того, слід врахувати, що Законом N 71 доповнено пункт 78.2 статті 78 Кодексу абзацом другим, згідно з яким контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.
У зв’язку з цим з метою запобігання випадкам обмеження можливості проведення в подальшому (за наявності відповідних підстав, визначених підпунктами 78.1.1 і 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу) позапланових перевірок платника податків за той самий звітний період з інших питань, при організації і проведенні позапланових документальних перевірок суб’єктів господарювання з відповідних підстав доцільно в документах контролюючого органу (наказах, направленнях на перевірку, актах (довідках) перевірок) забезпечити чітке визначення (обмеження кола) питань, що підлягають перевірці дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у ході конкретної перевірки.
Наприклад, при проведенні перевірок ризикових платників податків доцільно конкретизувати сумнівні (ризикові) господарські операції, періоди їх здійснення та контрагентів проведених взаєморозрахунків.
Крім того, при організації та проведенні позапланових документальних перевірок платників податків за періоди, що були охоплені документальними перевірками, слід проаналізувати наявність інших обставин, що відповідно до Кодексу можуть бути підставою для проведення позапланової документальної перевірки (наприклад, обставин, передбачених підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу).
Слід також звернути увагу, що Законом N 71 внесено зміни до пункту 73.3 статті 73 Кодексу, відповідно до яких посилено вимоги щодо складення письмового запиту платнику податків про подання інформації. Зокрема, такий запит повинен містити:
1) інформацію щодо підстав для надіслання запиту, визначених цим пунктом, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Крім того, з редакції підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Кодексу щодо обставин, за наявності яких може бути проведено позапланову документальну перевірку (у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи), Законом N 71 вилучено слово "можливі".
На практиці норми пункту 73.3 статті 73 Кодексу безпосередньо пов’язані з реалізацією норм, зокрема, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.
Враховуючи викладене, у письмовому запиті про надання пояснень та їх документального підтвердження, що складається контролюючим органом на підставі норм пункту 73.3 статті 73 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, крім наведення цих підстав для надіслання запиту, переліку інформації, яка запитується, та переліку документів, які пропонується надати, доцільно також обов’язково зазначати:
факти, що свідчать про порушення платником податків законодавства, з наведенням конкретних норм податкового та іншого законодавства, яке порушено;
відомості, які є джерелом інформації щодо конкретних фактів порушення платником податків податкового та іншого законодавства та підтверджують підстави для направлення запиту. Такими даними можуть бути матеріали перевірок або зустрічних звірок інших платників податків, інша податкова інформація, отримана та опрацьована контролюючим органом у встановленому статтями 72 — 74 Кодексу порядку (наприклад, дані ЄРПН, податкових декларацій та додатків до них, інша інформація, що міститься в інформаційних базах контролюючого органу).
Необхідно наголосити, що з метою запобігання конфліктним ситуаціям та судовим суперечкам з платниками податків, організації та проведенню позапланових документальних перевірок за наведених у підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Кодексу обставин повинні передувати належний доперевірочний аналіз та збір достатньої інформації, що свідчить про порушення законодавства платником, а також належне оформлення запитів та документів для перевірки.
При цьому слід врахувати, що обмеження права контролюючих органів щодо проведення перевірок не розповсюджується на проведення зустрічних звірок відповідно до пункту 73.5 статті 73 Кодексу, а також документальних перевірок, розпочатих до 1 січня 2015 року.
01.02.2015 року набрала чинності Постанова КМУ «Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 30.01.2015 № 20 (далі — Постанова)
Постановою внесено зміни до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних та передбачено, що реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг) та залишаються у їх постачальника (продавця); складені під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України; складені в межах виконання угод про розподіл продукції; складені за операціями з постачання товарів (послуг), які звільнені від оподаткування) незалежно від суми ПДВ, зазначеної в одній податковій накладній та/або розрахунку коригування.
Постановою встановлено, що у разі надання нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, податкова накладна складається та реєструється зареєстрованим на території України платником податку — отримувачем (покупцем) таких послуг.
Крім того, зазначено, що розрахунок коригування, складений постачальником (продавцем) товарів (послуг) до податкової накладної, яка видана їх отримувачу (покупцю) — платникові податку, підлягає реєстрації:
• постачальником (продавцем), якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товарів (послуг) на користь такого постачальника (продавця) або коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суми компенсації;
• отримувачем (покупцем), якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів (послуг) на користь їх постачальника (продавця).
Розрахунок коригування, складений платником податку до податкових накладних, які не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг), а також складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, підлягають реєстрації таким платником податку.
Постановою зазначено, що розрахунок коригування до податкової накладної, складеної до 1 лютого 2015 р. та відомості якої не підлягали внесенню до Реєстру у зв’язку з недосягненням суми, визначеної п. 11 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу, підлягає реєстрації після реєстрації такої накладної. Для цього постачальник (продавець) товарів (послуг) повинен протягом доби зареєструвати податкову накладну (незалежно від дати її складення з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 Кодексу) та розрахунок коригування до неї.
Листом 03.02.2015 № 3327/7 / 99-99-24-02-02-17 ДФС пояснила, що згідно ст.ст. 264 (ч. 2) і 335 (ч. 3) Митного кодексу при здійсненні митного оформлення товарів разом з митною декларацією подаються тільки рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у встановлених випадках — декларація митної вартості. Таким чином, митним законодавством врегульовано питання про необхідність надання при декларуванні товарів тільки тих документів, які містять відомості, необхідні для митного оформлення.
У зв’язку з цим, під час електронного декларування товарів ДФС рекомендує утримуватися від відправки разом з митною декларацією сканованих примірників документів, якщо такі документи не є обов’язковими для здійснення митних формальностей або вже надавалися під час митного оформлення товару.
